Коли ми думаємо про віру, ми зазвичай думаємо про дію вірування і довіряння Богу і його Сину, Господу Ісусу Христу. Віра є вірування і довіряння, але перед цим вона є чимось іншим. Віра в своїй найглибшій природі і реальності є єдністю з Христом.

Всі ці уривки передбачають близьку особисту єдність з Сином Бога. Навіть ті уривки, що говорять просто про довіру Христу передбачають, що ми достатньо близькі до нього за вірою, щоб чути як він говорить і щоб вірити в те, що він каже (Івана 14:11; II Тим.1:12). Такою є природа віри.

Саме це відрізняє правдиву віру від усіх її підробок. Неправдива віра імітує правдиву віру, але єдине, що неможливо зімітувати це - перебування у Христі за вірою.

Бачити віру як єдність з Христом - це також розуміти, що віра є подарунком від Бога. Якщо тільки говорити про дію віри, то можна почати думати, що віра бере свої початки в нас самих і з нашої волі. Але, коли ми пам’ятаємо, що віра, перш за все, є єдністю з Христом, то тоді виразно видно, що віра це - Божа робота і Його подарунок. Чи можемо ми приєднати себе до Христа? Не більше аніж гілка може прищепити себе до дерева!

Розуміння віри пояснює багато інших речей також. Воно пояснює як у виправданні наших гріхів праведність Христа стає нашою через віру. Воно пояснює, як віра є перемогою над світом, бо це не якась невід’ємна сила у вірі перемагає світ, а факт, що сила приводить нас до Христа і таким чином приводить нас до єдності з Христовою перемогою над гріхом, смертю, світом і Сатаною.

Наскільки ж це дивовижно, коли ми можемо сказати, що маємо віру. Сказати це - означає визнати, що завдяки прекрасній і суверенній роботі Бога, ми живемо в Христі і він живе в нас і ми більше ніколи не будемо відділеними один від одного.